Парентеральне живлення (ПЖ) — це метод введення поживних речовин безпосередньо у кров’яне русло, минаючи шлунково-кишковий тракт. Його застосовують, коли ентеральне (через рот або зонд) харчування неможливе чи недостатнє.
🔹 Основні принципи:
-
Асептика та антисептика
-
Маніпуляції проводять у стерильних умовах.
-
Використовують одноразові системи та катетери.
-
Перед введенням препаратів перевіряють цілісність упаковки та термін придатності.
-
-
Перевірка сумісності препаратів
-
Не всі розчини можна змішувати!
Наприклад, емульсії ліпідів не змішують безпосередньо з препаратами електролітів або фосфатами без контролю сумісності. -
Найкраще використовувати готові трикомпонентні суміші (т.зв. “all-in-one”) або вводити компоненти окремо через багатоканальні системи.
-
-
Поступове введення
-
Починають з низької швидкості, поступово збільшуючи протягом 1–2 днів, щоб уникнути гіперглікемії чи перевантаження об’ємом.
-
-
Моніторинг стану пацієнта
-
Щоденний контроль: рівень глюкози, електролітів, функція печінки, нирок, кислотно-лужний стан.
-
Оцінка клінічного ефекту (збільшення маси тіла, покращення загоєння ран, стабілізація показників білкового обміну).
-
-
Тривалість та заміна систем
-
Системи для інфузій змінюють через кожні 24 години.
-
Катетери обробляють антисептиками згідно з протоколами інфекційного контролю.
-
-
Завершення ПЖ
-
Перехід на ентеральне харчування проводиться поступово, зменшуючи об’єм ПЖ і паралельно збільшуючи ентеральне.
-